В мене є фільми та книгі які настільки сильно собою вразили, що ніколи більше не буду їх перечитувати/переглядати. Серед фільмів перший -
Зелена миля з Томом Хенксом. Одного разу було достатньо, більше не витримаю. А з книг -
Сто років самотності Габріеля Маркеса. Ніколи, ніколи більше не хочу їх навіть торкатися, не те що відкривати
Дякуючи весняному коронавірусу почала багато читати. Дуже багато, щонайменше сотні півтори проковтнула
завжди читала швидко, тож доба-півтори на книгу не проблема. По факту надолужила десятиліття без художньої літератури, бо раніше читала лише тематичне. Так ось, за майже 9 місяців за щабель до "більше ніколи в житті" вразила, пробила собою байдужість лише 1 книга -
"Присвоенная" Марини Багірової та Ніни Бархат (решта їхніх книг пройшли паровозиком без вражень). Це фентазі, де головний герой вампір, але зовсім не схоже на інші вампірні саги. По великому рахунку за емоційною складовою сюжет близький до нашої дійсності і змусив не по дитячому так замислитися як би я себе повела на місці героїні. Важкувата книга, проте зі щасливим кінцем і колись перечитаю
Не поганої якості світові бестселери. Перечитала дофіга, починаючи з 2000 року але так щоб порадити і нема що. Або підліткова, або фантазійна та навіть еротична типа 50 відтінків, але все здалося одноразовим
Москалів залишила на закуску і на щастя, читати з їхнього майже немає що. Особливо контрастні життєписи сучасності та політика, яку пхають у більшість творів, порівняно з рівнем життя західного світу.